1. Список источников данных: Одесса

2. О. С. Крепосняк. Архитектурный очерк

"По справкам из городского архива, как сообщают "Ведомости Одесского Градоначальства", оказывается, что герб города Одессы пожалован городу согласно Высочайшего повеления от 22 апреля 1798 года. Знамя с гербом города Одессы существует с 1849 года. Изготовлено оно было по распоряжению бывшего одесского городского головы Д. Картацци с ведома бывшего одесского градоначальника титулярного советника Казначеева для церемониала крёстного хода 22 августа в память основания Одессы, согласно Высочайшего повеления от 21 мая 1849 года" ["Одесские Новости", № 6416 от 10.09.1904].

"1985 р. творча бригада інституту “Укрпроектреставрація” опрацювала пропозиції щодо визначення меж історико–архітектурного заповідника в Одесі. В основу роботи було покладено розуміння міста як єдиного, цілісного організму, що розвивається в часі. За такого підходу окремі споруди розглядаються не інакше, як у всій системі, в середовищі. При цьому історико–містобудівний аналіз виступає підґрунтям комплексної наукової інвентаризації, оскільки дозволяє одразу визначити стійкий у часі містобудівний каркас, що відповідає за самототожність міста при усіх змінах архітектурної тканини [44]. На цій основі зроблено висновок про необхідність комплексної охорони усього старого середмістя Одеси, з чим погодився Одеський облвиконком, затвердивши межі історико–архітектурного заповідника й поставивши на державний облік понад 300 виявлених пам’яток архітектури. Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 23 травня 1994 р. на базi пам’яток мiстобудування, архiтектури та iсторії XVIII — поч. ХХ ст. iсторичного середмiстя Одеси було створено Державний iсторико–архiтектурний заповiдник "Стара Одеса". У жовтнi 1994 р. у господарче вiдання заповiдника передано 915 нерухомих пам’яток iсторiї та культури i йому надано повноваження мiсцевого державного органу охорони пам’яток. Проте 1995 р. мiж керiвниками одеських облдержадміністрації та мiськради спалахнув конфлiкт з приводу пiдпорядкування заповiдника, внаслiдок чого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 25 вересня 1995 р. заповідник було лiквiдовано." [Вечерський В.В. Спадщина містобудування України: Теорія і практика історико-містобудівних пам'яткоохоронних досліджень населених місць. К.: НДІТІАМ, 2003., СС. 18-19].